ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до деяких законів України про освіту щодо організації інклюзивного навчання

(Відомості Верховної Ради (ВВР), 2014, № 30, ст.1011)

Верховна Рада України постановляє:

I. Внести зміни до таких законів України:

1. У частині третій статті 12  Закону України "Про дошкільну освіту"  (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 49, ст. 259):

1) після абзацу першого доповнити новим абзацом такого змісту:

"Для задоволення освітніх, соціальних потреб, організації корекційно-розвиткової роботи у складі дошкільних навчальних закладів можуть створюватися спеціальні та інклюзивні групи для виховання і навчання дітей з особливими освітніми потребами".

У зв’язку з цим абзаци другий - четвертий вважати відповідно абзацами третім - п’ятим;

2) в абзаці третьому слово "ранньої" виключити, а після слів "загальноосвітніх санаторних школах (школах-інтернатах)" доповнити словами "навчально-реабілітаційних центрах";

3) доповнити абзацом шостим такого змісту:

"У всіх типах дошкільних навчальних закладів при реалізації права дітей на дошкільну освіту враховуються особливі освітні потреби у навчанні і вихованні кожної дитини, у тому числі дітей з особливими освітніми потребами відповідно до принципів інклюзивної освіти".

2. У Законі України "Про загальну середню освіту"                               (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 28, ст. 230):

1) частину першу статті 6 після слів "незалежно від раси, кольору шкіри" доповнити словами "особливостей інтелектуального, соціального і фізичного розвитку особистості";

2) частину третю статті 21 доповнити абзацом другим такого змісту:

"Діти з особливими освітніми потребами, які навчаються у спеціальних і інклюзивних класах загальноосвітніх навчальних закладів, забезпечуються безоплатним гарячим харчуванням протягом усього періоду навчання у загальноосвітньому навчальному закладі";

3) абзац десятий частини першої статті 25 після слів "вихователя загальноосвітньої спеціальної школи (школи-інтернату)" доповнити словами "та асистента вчителя інклюзивних класів загальноосвітніх навчальних закладів".

II. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2015 року.

2. Кабінету Міністрів України вжити заходів щодо приведення у відповідність із цим Законом підзаконних нормативно-правових актів, забезпечивши набрання ними чинності одночасно з набранням чинності цим Законом шляхом:

приведення своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом;

забезпечення приведення нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади у відповідність із цим Законом.

Порядок комплектування інклюзивних груп

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАІНИ

№ 1/9-169 від 02 квітня 2015 року

Управління (департаменти) освіти і         науки
обласних, Київської міської державних адміністрацій

Керівники дошкільних навчальних
закладів (навчально-виховних комплексів)

Про порядок комплектування
інклюзивних груп у дошкільних
навчальних закладах

Міністерство освіти і науки України надсилає для неухильного виконання Порядок комплектування інклюзивних груп у дошкільних навчальних закладах, затверджений спільним наказом МОН та МОЗ 06.02.2015 за № 104/52 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.02.2015 за № 224/26669.

Наказ розроблено з метою встановлення єдиних вимог до комплектування інклюзивних груп у дошкільних навчальних закладах незалежно від підпорядкування та форми власності.

Додатково звертаємо увагу, що доступ до навчально-виховного процесу асистента дитини з особливими освітніми потребами (незалежно від нозології) забезпечується керівником дошкільного навчального закладу за письмовою заявою батьків або осіб, які їх замінюють, з урахуванням виконання вимог санітарного законодавства. Функцію асистента дитини з особливими освітніми потребами може виконувати один з батьків або особа, визначена батьками (особами, які їх замінюють) в їх письмовій заяві.

Звертаємо також увагу на те, що питання щодо подальшого навчання в інклюзивній групі дитини, у якої проявляється неконтрольована поведінка, виноситься на розгляд педагогічної ради лише за умови, що така поведінка дитини загрожує життю чи здоров’ю або життю чи здоров’ю інших дітей.

Розгляд цього питання на педагогічній раді відбувається з обов’язковою присутністю батьків дитини (або осіб, які їх замінюють). За рішенням педагогічної ради дитина може бути направлена до психолого-медико-педагогічної консультації для додаткового обстеження з метою отримання рекомендацій щодо проведення ряду заходів психолого-педагогічної корекції відхилень поведінки та подальшого порядку здобуття дошкільної освіти. Таке рішення має бути обґрунтованим та виваженим і прийматися з урахуванням інтересів та права на дошкільну освіту усіх дітей.

Що таке інклюзивне виховання?

Офіційно прийнята в державі інтернатна модель перестає бути єдиним і обов’язковим типом закладу, у якому діти з особливостями психофізичного розвитку перебувають в умо­вах відокремленого навчання та ізоляції від соціуму. У батьків і дітей з’явилася можливість вибору різних форм навчання (домашнього навчання, у спеціальній школі, школі-інтернаті, навчально-реабілітаційному центрі, спеціаль­ному класі при загальноосвітній школі, дитсад­ку-школі, у формі екстернату тощо). Але це не в повній мірі задовольняє рівність прав на ос­віту осіб, що мають особливості психофізич­ного розвитку, не завжди відповідає їхнім осо­бистим запитам і суспільним потребам.

Використання такої моделі передбачає на­дання якісних освітніх послуг дітям з особли­вими потребами у звичайних групах дошкільних навчальних закладів за умови відповідної підготовки педагогів та надання підтримки сім’ям.

Інклюзивна освіта — це розширення участі всіх дітей, зокрема з особливостями психофізичного розвитку, в освітньому про­цесі. Вона передбачає істотні зміни в культурі, політиці та практичній діяльності освітніх закладів. Одним із аспектів інклюзивної освіти є забезпечення ефективності навчання дітей з особливостя­ми психофізичного розвитку в загальноосвіт­ньому закладі. Увага зосереджується на соці­алізації дітей цієї категорії та якості навчання. 

Основною метою інклюзивної освіти є досягнення якісних змін в особистісному розвитку дітей цієї категорії.

Передбачається здійснення змін освітньої системи, а не дитини. Інклюзивна освіта ви­знає, що всі діти різні, а школи і освітня систе­ма повинні підлаштовуватись під індивідуальні потреби всіх вихованців - з порушеннями розвит­ку і без них. Однак інклюзивність не означає асиміляцію чи прагнення зробити всіх одна­ковими. Її ключовий компонент — гнучкість врахування особистісних характеристик, що визначають темп виховання та навчання кожної дитини.

У більшості випадків дітям просто необхід­не доступне викладання, що потребує вико­ристання різних методів, які відповідають індивідуальним вимогам, здібностям і особливо­стям розвитку дитини.    

Основні характеристики інклюзивної освіти:

• визнає, що всі діти можуть учитися;
• сприймає і поважає особливості дітей;
• забезпечує відповідність освітніх струк­тур, систем і методології потребам усіх дітей;
• є частиною ширшої стратегії розвитку інклюзивного суспільства;
• є динамічним процесом, що постійно розвивається.

Інклюзивна модель освіти передбачає участь в освітньому процесі педагогів підтримки (асистентів педагогів), які забезпечують долучення всіх дітей до загальноосвітніх занять. Це можуть бути волонтери, батьки, інструктори-практики, що надають підтримку кільком закладам в одному районі. Педагог підтримки може бути додатковим помічником у навчаль­ному процесі і займатися з однією-трьома  дітьми однієї або різних груп. Провідною ідеєю сучасної спеціальної педагогіки є орієнтація на ефективне використання систем та функцій, здатних узяти на себе компенсаторно-корекційне навантаження, на цілеспрямо­ваний розвиток психічних процесів, що обу­мовлюють рівень опанування знань, умінь і навичок та відповідну освіченість дитини, її інтеграцію в суспільство.